Запропоновано адаптований переклад рекомендацій для хворих на ревматичні захворювання, представлений експертами Європейської
антиревматичної Ліги (EULAR) та Американського коледжу ревматологів (ACR) в зв’язку з проблемою COVID-19.

Слід зазначити, що на сьогоднішній день немає чітких наукових даних, які дозволяють однозначно судити про особливості перебігу інфекції COVID-19 і вплив терапії противоревматичними
препаратами на розвиток небезпечних ускладнень, пов’язаних з інфекцією COVID-19, у пацієнтів з імунозапальними ревматичними захворюваннями. Тому наведені рекомендації носять попередній характер і засновані на оцінці даних, пов’язаних з іншими поширеними вірусними інфекціями, в т.ч. на
грип та ГРВІ. // С.Х. Тер-Вартаньян, А.М. Гнилорибов, Д.Г. Рекалов, Є.Д.Єгудіна, І.Ю. Головач, І.М. Найштетік/ Опубліковано 17 квітня 2020 року.

Короновірусна інфекція COVID-19 становить загрозу здоров’ю багатьох людей. Пацієнти з імунозапальними
ревматичними захворюваннями мають підвищений ризик зараження вірусними інфекціями, тому їм слід
ретельно дотримуватися всіх заходів індивідуальної профілактики зараження COVID-19.
Загальні рекомендації для пацієнтів з ревматичними захворюваннями
• Ризик негативних наслідків від спалаху COVID-19 пов’язаний, головним чином, із загальними факторами
ризику, такими як вік та супутні захворювання.
• Дотримуйтесь рекомендацій щодо загальних профілактичних заходів, наприклад, соціальної дистанції та
гігієни рук.
• Необхідно за можливості зменшити частоту відвідування закладів охорони здоров’я через потенційний
вплив SARS-CoV-2, наприклад, скоротити частоту лабораторного моніторингу, використовувати засоби
телемедицини, збільшити інтервали між введенням внутрішньовенних препаратів в умовах стаціонару.
• Глюкокортикоїди слід застосовувати в мінімально можливій дозі для лікування ревматичних
захворювань, незалежно від впливу інфекції.
• Прийом глюкокортикоїдів не слід різко припиняти, незалежно від наявності інфекції.
• Якщо призначено інгібітори ангіотензинперетворюючого ферменту (АПФ) або блокатори ангіотензинових
рецепторів (БРА) – продовжити їх прийом у повних дозах.
Постійне лікування стабільних пацієнтів
при відсутності інфекції або контакту з SARS-CoV-2
• Гідроксихлорохін або хлорохін, сульфасалазин, метотрексат, лефлуномід, імунодепресанти (наприклад,
такролімус, циклоспорин, мофетил мікофенолату, азатіоприн), біологічна терапія, інгібітори Янус-кінази
(JAK) та нестероїдні протизапальні препарати (НПЗП) можуть бути продовжені (сюди входять пацієнти з
гігантоклітинним артеріїтом із призначенням інгібітору ІЛ-6, який слід продовжувати вводити, якщо є для
цього можливість).
• Деносумаб можна вводити, подовжуючи інтервали між введенням до 8 місяців, якщо це можливо для
зменшення перебування у закладах системи охорони здоров’я.
• Для пацієнтів з ревматичними хворобами з ураженням життєво важливих органів в анамнезі доза
імунодепресантів не повинна бути зменшена.
Для пацієнтів із системним червоним вовчаком (СЧВ)
• При вперше діагностованому захворюванні гідроксихлорохін/хлорохін слід розпочинати з повної дози,
якщо є можливість.
• У вагітних із СЧВ, продовжувати прийом гідроксихлорохіна/ хлорохіна слід в тій же дозі, якщо це можливо.
• Якщо призначено, можливо розпочати терапію белімумабом.
Для пацієнтів із вперше діагностованим або активним ревматичним захворюванням
Запальні артрити високого ступеня активності:
• Для пацієнтів, стан яких добре контролюється гідроксихлорохіном
/хлорохіном, цей антиревматичний препарат, слід продовжувати
приймати, якщо є можливість; при неможливості доступу (в тому
числі у пацієнтів з активним або недавно діагностованим
захворюванням) слід перейти до іншого звичайного синтетичного
базисного препарату (як монотерапія, або як частина комбінованої
терапії).
• Для пацієнтів, захворювання яких добре контролюються інгібітором
IL-6, цей препарат слід продовжувати, якщо можливо; якщо не
вдається отримати доступ до терапії цим препаратом, слід
розглянути можливість переходу на інший біологічний засіб.
• Для пацієнтів із середньою та високою активністю захворювання,
незважаючи на оптимальні звичайні синтетичні базисні препарати,
при неефективності, можуть бути використані біологічні препарати.
• Для запального артриту високого ступеня активності або недавно
діагностованого запального артриту можуть бути призначені
синтетичні базисні хворобомодифікуючі препарати.
• Якщо призначено, можуть бути рекомендовані глюкокортикоїди у
низьких дозах (еквівалент преднізону ≤ 10 мг) або НПЗП.
Інші ревматичні захворювання:
• У пацієнтів із захворюваннями, що загрожують системним
запаленням або ураженням життєво важливих органів
(наприклад, вовчаковий нефрит або васкуліт), можуть
призначатись високі дози глюкокортикоїдів або імунодепресантів.
• У пацієнтів з недавно діагностованим синдромом Шегрена, враховуючи відсутність чітких даних, що підтверджують
ефективність, гідроксихлорохін/ хлорохін не слід призначати.
Постійне лікування стабільних пацієнтів після контакту з SARS-CoV-2 (без симптомів, пов’язаних із COVID-19)

• Гідроксихлорохін, Сульфасалазин та НПЗЗ можуть бути продовжені.
• Імунодепресанти, окрім інгібіторів IL-6 та інгібіторів JAK, слід тимчасово припиняти до очікування
негативного результату тесту на COVID-19 або через 2 тижні спостереження без симптомів, тимчасово
зупинити Mетотрексат або Лефлюномід у цій ситуації.
• За певних обставин, інгібітори IL-6 можуть бути продовжені.
Лікування ревматичних захворювань в умовах
документально підтвердженого або можливого інфікування COVID-19
• Незалежно від тяжкості COVID-19, антималярійні препарати (гідроксихлорохін/ хлорохін) можна
продовжувати, але Сульфасалазин, Метотрексат, Лефлюномід, імунодепресанти, окрім інгібіторів ІL-6 та
інгібіторів JAK, повинні бути припинені або призупинити їх прийом.
• Для пацієнтів з важкими респіраторними симптомами слід припинити прийом НПЗП.
• За певних обставин, інгібітори IL-6 можуть бути продовжені.
Що робити при ознаках гострої респіраторної інфекції?
1. Зателефонуйте сімейному лікарю та ревматологу, якщо у вас з’явилися ознаки гострої респіраторної
інфекції: підвищення температури тіла, біль у горлі, слабкість, кашель, утруднення дихання та інші.
2. Обов’язково поінформуйте медичних працівників, з якими будете контактувати з приводу передбачуваної
інфекції, про наявність у вас ревматичного захворювання і призначених вам противоревматичних
препаратів.
3. Дотримуйтесь рекомендацій медичних працівників.

Посилання на першоджерело – навчальний центр Інституту ревматології